Ульяна Бондаренко

Хід бою

https://uk.wikipedia...\' class=\'image'>https://upload.wikim...\' class=\'thumbimage\' data-file-width=\'1003\' data-file-height=\'663\' height=\'198\' width=\'300'>

Не наважуючись зустріти ворога у https://uk.wikipedia...\' title=\'Бахмач'>Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, https://uk.wikipedia...\' title=\'Аверкій Гончаренко\' class=\'mw-redirect'>Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже https://uk.wikipedia...\' title=\'28 січня'>28 січня https://uk.wikipedia...\' title=\'1918'>1918
року. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції,
були непогано підготовлені для бою. На правому фланзі вони мали штучну
перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня у
складі вже наявного там загону почала рити окопи і споруджувати земляні
укріплення. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму
розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та https://uk.wikipedia...\' title=\'Юнкер\' class=\'mw-redirect'>юнкерів. https://uk.wikipedia...\' title=\'Студентський Курінь'>Студентський курінь
було поділено на чотири чоти (взводи) по 28 — 30 людей. Три з них
зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих,
хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

Наступного ранку https://uk.wikipedia...\' title=\'29 січня'>29 січня https://uk.wikipedia...\' title=\'1918'>1918
року, близько 9 години ранку розпочався наступ. Загін матросів Ремньова
потрапив під обстріл захисників Крутів. З тилу їх підтримував ще й
бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил ворога, що наступає,
та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника https://uk.wikipedia...\' title=\'Лощенко Семен\' class=\'mw-redirect'>Лощенка,
якою також стримували наступ більшовиків. Утрачаючи вбитих і поранених,
більшовики вперто просувалися вперед. Їхня гарматна батарея, що до часу
стріляла не досить вдало, зосередила вогонь на українських позиціях.
Бій тривав більше ніж 5 годин, українці відбили кілька атак, під час
яких зазнали значних втрат. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову
почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський
загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий https://uk.wikipedia...\' title=\'Бронепоїзд\' class=\'mw-redirect'>бронепоїзд і почав обстріл оборонців із тилу.

Тим часом, за свідченням очевидців у студентів та юнкерів
закінчувалися набої і скінчилися снаряди для гармати. Загони більшовиків
почали обходити позиції захисників з лівого флангу — настала небезпека
оточення і юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва.
Більшості вдалося відступити на потязі, який на них чекав. Коло https://uk.wikipedia...\' title=\'Бобрик (станція)'>станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням https://uk.wikipedia...\' title=\'Петлюра Симон Васильович'>Симона Петлюри, але, отримавши звістку про https://uk.wikipedia...\' title=\'Січневе повстання 1918'>повстання на заводі Арсенал, Петлюра рушив на Київ, оскільки, на його думку, найбільша небезпека була саме там.

Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і
позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник
Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім
відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли
професійні вояки. Сотня зазнала втрат, загинув і сам Омельченко.
Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів.
Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону.
Більшовики, або не хотіли, або, швидше за все, не могли ^{[https://uk.wikipedia...\' title=\'Вікіпедія:Посилання на джерела'>Джерело?]} наздогнати основні сили, і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

https://uk.wikipedia...\' class=\'image'>https://upload.wikim...\' class=\'thumbimage\' data-file-width=\'800\' data-file-height=\'523\' height=\'196\' width=\'300'>

Близько 17-ї години зібралися усі українські підрозділи, з\'ясувалося,
що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у
сум\'ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб).
Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на
станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор
Попов, розлючений значними втратами з більшовицького боку (близько 300
осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми
студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.^{https://uk.wikipedia...>[9]} Учень 7-го класу https://uk.wikipedia...\' title=\'Григорій Піпський\' class=\'mw-redirect'>Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати https://uk.wikipedia...\' title=\'Ще не вмерла Україна'>«Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.^{https://uk.wikipedia...>[5]}

Існує декілька версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У
загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил,
яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного
ворога. Останні розвідки^{https://uk.wikipedia...\' title=\'Вікіпедія:Посилання на джерела'>[джерело не вказане 1095 днів]} доводять, що командування армії https://uk.wikipedia...\' title=\'УНР\' class=\'mw-redirect'>УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину https://uk.wikipedia...\' title=\'Гайдамацький Кіш Слобідської України\' class=\'mw-redirect'>Гайдамацького кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через https://uk.wikipedia...\' title=\'Січневе повстання 1918'>січневі події у Києві.

29 january 2016

(0|0)